Ролей соціальних теорії

РОЛЕЙ СОЦІАЛЬНИХ ТЕОРІЇ — сукупність концепцій і підходів, які пояснюють взаємини особистості і суспільства. Поняття «соціальна роль» широко використовується в різних соціальних науках, зокрема, в теорії соціалізації (Т. Парсонс, 3. Фрейд і ін), соціальної психології (Т. Шибутани, Е. Зандер), в теорії малих груп (У. Томас, Ч. Кулі, Р. Знанецкий), соціальної антропології (Б. Малиновський, А. Радкліфф-Браун, С. Нейдл), в теоріях середнього рівня (Р. Мертон), в соціометрії (Дж. Морено), в психіатрії.

Соціальна роль з позицій соціологічного підходу розглядається в двох аспектах: 1) сукупність норм, що визначають поведінку особистості в соціальній системі в залежності від її статусного соціального положення; 2) сама поведінка, що реалізує ці норми. Визначення поняття «соціальна роль» було дано незалежно один від одного двома американськими дослідниками: соціальним психологом Дж. Мзс і антропологом Р. Линтоном в середині 30-х років 20 століття. Мзс — прихильник символічного інтеракціонізму — розглядав соціальну роль як форму безпосередньої взаємодії людей, «рольову гру», в ході якої людина, представляючи себе в ролі іншої, засвоює соціальні норми і сприяє власної соціалізації. При цьому кожна роль передбачає взаємодія з іншими ролями (покупця з продавцем, батька з дитиною тощо). Згідно теорії символічного інтеракціонізму, ролі непостійні і невизначені, але їх побудова веде до вироблення зразків поведінки. Лінтон — прихильник функціоналізму — визначав соціальну роль як «динамічний аспект статусу» і розглядав її як одиниці суспільної структури. Парсонс визначав роль як поведінка, нормативно регульоване на основі загальноприйнятих цінностей, і як компонент соціальної структури. Разом з тим він не обмежився розглядом соціуму як системи раціональних рольових відносин, а розкрив механізми афективного (емоційного) та нормативного регулювання рольових взаємодій особистості.

У сучасній соціології поняття «соціальна роль» відображає таку взаємодію особистості з навколишнім середовищем та іншими індивідами, коли регулярно і впродовж тривалого часу людина відтворює певні стереотипи (зразки) поведінки, відповідні його статусного положення в конкретних обставинах (наприклад, керівника, покупця, продавця, пасажира тощо) і в конкретних соціально-історичних умовах. Кожна роль, яка випливає з певного статусу особистості, в свою чергу, являє собою набір прав і обов’язків по відношенню до оточуючих в конкретній ситуації індивідам (Б. Д. Паригін). Діапазон і кількість виконуваних особою соціальних ролей залежать від різноманіття соціальних груп, видів діяльності і відносин, в які включається особистість, а також від її потреб та інтересів.

Розрізняють ролі активні і латентні, що не виявляються в даній ситуації; институционализованные (офіційні) і стихійні. Соціальні ролі особистості залежать від конкретних історичних умов. Особливість особистості полягає в поліфонії (множинності) виконуваних нею в суспільстві соціальних ролей, їх неодноразової змінюваності. Кожна з цих ролей — одна з граней її цілісного суспільної поведінки. Рольова структура суспільства являє собою макронабор соціальних ролей, що дозволяє особистості перебувати в системі постійної взаємодії соціального, незалежно від сфери його прояву: в економіці, політиці, сімейно-побутове життя, культури і т. п. Так, у своїй економічній поведінці особистість виконує, наприклад, ролі банкіра, вкладника, платника податків, споживача, кредитора, підприємця, інвестора і т. д. відповідно До виконуваної роллю, з одного боку, особистість діє, керуючись нормативними вимогами, правами і обов’язками, передбаченими державою та банківськими інститутами для взаємовідносин з клієнтами при здійсненні фінансово-банківських операцій. З іншими — кожен учасник цієї взаємодії в рамках встановленого регламенту керується своїми особистими мотивами, виявляє конкретні поведінкові установки, емоційні реакції.

Типологія соціальних ролей виділяє ролі аскриптивные (об’єктивно визначаються народженням, віком, статтю, приналежністю до певної професійної групи); достижительные (досягаються особистими зусиллями індивіда); конвенціональні (стандартизовані й безособові, що будуються на основі прав і обов’язків індивіда, незалежно від того, хто ці ролі виконує); міжособистісні (коли виконуються права і обов’язки цілком залежать від індивідуальних особливостей учасників міжособистісної взаємодії, їх почуттів, емоцій, переваг). Важливими компонентами соціальних ролей теорії є «рольова поведінка», «дія», «рольові очікування (експектаціі), «рольовий набір», «рольовий конфлікт» (стан, в який людина потрапляє в зв’язку з тим, що реалізовані їм ролі виявляються погано сумісними); «рольова напруженість», «адаптація до ролі» та ін.

Однак структура особистості не зводиться до сукупності соціальних ролей. Недостатньо рольового підходу і вивчення соціальної структури суспільства, по відношенню до якої соціальні ролі є другорядними, а не вирішальними чинниками формування. Опис діяльності людей також не обмежується рольовим поведінкою, т. к. за межами соціальної ролі знаходяться різні форми поведінки девіантної (що відхиляється) і спонтанного. Творча діяльність товариства формує нові норми і відповідні нові соціальні ролі особистості.

Р. Р. Силласте

Соціологічний словник / отв. ред. Р. В. Осипов, Л. Н. Москвичев. Му, 2014, с. 399-401.

Література:

Андрєєва Р. М. Соц. психологія. М., 2000; Макаров Ст. Ст., Василенко В. В. Філософія і соц-я статі. Волгоград, 2002; Паригін Б. Д. Соц. психологія. СПб., 2003; Biddle B. J., Thomas E. J. Role Theory: Concepts and Research. Huntington, 1979.