Помилка

ПОМИЛКА (ERREUR). Властивість помилки в тому, що її приймають за істину. Саме цим помилка відрізняється від брехні (ми можемо зрозуміти, що нам брешуть, але не в змозі зрозуміти, що самі помиляємося). Тому помилка завжди буває мимовільною. Помилка — це не просто помилкова ідея, це помилкова ідея, що приймається за істинне. У тій мірі, в якій вона помилкова, вона має лише негативний буття (Хибність); але в тій мірі, в якій вона є ідеєю, вона є частиною дійсності і істинного світу (адже ми дійсно помиляємося, значить, помилка реально хибною). Ось що говорить, наприклад, Спіноза: «Люди помиляються, вважаючи себе вільними. Ця думка ґрунтується лише на тому, що свої дії вони усвідомлюють, же причин, якими вони визначаються, не знають» («Етика», частина II, теорема 35, схолия). Ми не тому помиляємося, що вільні, як вважав Декарт; ми вважаємо себе вільними, тому що помиляємося, і ця помилка сама по собі — всього лише неповна істина (адже істинно, що ми діємо). Люди помиляються за незнання або від безсилля. Помилка не є протилежністю позитивного знання: всяке знання частково та незакінчене. Отже, мислення-це праця, і помилка — його обов’язковий елемент.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 386.