Відсутність

ВІДСУТНІСТЬ (ABSENCE). Аж ніяк не ніщо, бо відсутність означає відсутність чогось, тобто небуття обмежене, відоме й певне. Чим воно визначено? Присутністю однієї або багатьох речей: те, що тут відсутня, є десь ще, чи було у минулому, чи буде в майбутньому, чи могло б бути, — подібно до того, як на місці відсутнього зараз присутнє щось інше. Свідомість не терпить порожнечі; відсутні може лише присутність. Відсутність не буває ні абсолютним (тоді це не відсутність, а небуття), ні повним (тоді це ніщо). Так що насправді відсутності не існує, є лише присутність всього сущого (світу) і наша нездатність задовольнитися цим. Нам мало! Нам потрібно щось ще, і в цьому — секрет ідеалізму, який матеріалізм намагається розгадати протягом ось уже 25 століть. Думка Платона жива, як і раніше: буття існує десь не тут; буття-це те, чого не вистачає; у цьому світі воно лише блищить своєю відсутністю. Але за Платоном, постає Демокріт, спростовує його: буття — всюди, і воно самодостатньо. Трансцендентність або іманентність — відсутність або присутність буття.

Про людину розсіяного, неуважного, майже не сознающего, що відбувається навколо, кажуть, що у нього відсутній вид. І дійсно, дивлячись на таку людину зі сторони, важко позбутися враження, що розумом він зовсім не там, де зараз його тіло. Як один вчитель записав у щоденнику учня: «Сидячи на уроці, часто відсутня…» З чого легко вивести, що таке увагу.

Всяке відсутність є відсутність чого-небудь та для кого-небудь. Воно протилежно присутності, тому в ньому немає, або майже немає, нічого реального: одна свідомість того, чого немає.

Тут-то і прихована пастка. Тому що ми перебуваємо в цьому світі, і справжнє життя присутня.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 382-383.