Звільнення

ЗВІЛЬНЕННЯ (LIBERATION). Здобуття свободи, припускає діяльність і зусилля. Тим самим протистоїть свободі волі як первісної і абсолютної даності (свобода волі є свобода в потенції, не вимагає зусиль). «Люди помиляються, вважаючи себе вільними», — говорить Спіноза («Етика», частина II, теоорема 35, схолия), і ця ілюзія служить однією з головних перешкод до набуття ними свободи. Неповторне поєднання усвідомлення і неусвідомлюваного, характерне для людини (він усвідомлює свої бажання і вчинки, але не розуміє причин, що їх викликають), підпорядковує його, перетворюючи, за висловом Альтюссера, в підлеглого. Його так звана свобода є всього лише неусвідомлена каузальність. І навпаки, оскільки свободи волі не існує, необхідно постійно прагнути до звільнення, в тому числі від себе самого. Таку можливість надає тільки істина, про яку розбивається всяка суб’єктивність. І свобода виступає як усвідомлена необхідність (Спіноза, Гегель, Маркс, Фрейд), вірніше, як розуміння необхідності. Але не тому, що розуміння здатне позбутися від необхідності (воно цього не може, тому що є частиною необхідності), а тому, що розум у цьому випадку підкоряється лише собі («Етика», частина I, визначення 7). Вільно тільки пізнання, і тільки пізнання звільняє. Цим етика, що прагне до волі, відрізняється від моралі, лише передбачає свободу.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 377.