Несторіанство (ВІКІПЕДІЯ, 1974)

НЕСТОРІАНСТВО, течія в християнстві, який виник у Візантії в 5 ст. Засновник — Несторій, патріарх Константинополя в 428-31 [до цього був священиком в Антіохії (Сирія)]. В Н., сохранявшем елементи античного раціоналізму, предметом критики було містичне християнське поняття «боголюдини». Згідно Несторию, діва Марія народила людини, який згодом, подолавши людську слабкість, піднісся до божого сина (месії); в Христі людське і божественне початку перебувають лише у відносному з’єднанні, ніколи повністю не зливаючись (в той час як ортодоксальне віровчення підкреслювало єдність людського і божественного). Соціальну опору Н. становили головним чином кола, ще підтримували античні традиції. Особливо велике був вплив Несторія в Сирії. Основним противником Н. був олександрійський єпископ Кирило, зіпертий на чернецтво і сільське населення Єгипту, Палестини, Малої Азії. На Ефеської соборі 431 Н. було засуджене як єресь; Несторій відправлений у посилання. Несторіани бігли головним чином в Іран (де конституювалася несторіанска церква, що процвітала до середини 7 ст.), в Середню Азію, а потім у Китай.

Несторіани є в Ірані, Іраку, Сирії, Індії (на Малабарском березі). З початку 20 ст., коли були опубліковані твори Несторія, раніше відомі лише у викладі його супротивників, в зх. богослов’ї з’явилася тенденція доводити, що віровчення Н. не відхиляється від ортодоксального.

А. П. Каждан.

Велика радянська енциклопедія. У 30 т. Гл. ред. А. М. Прохоров. Изд. 3-е. Т. 17. Моршин – Нікіш. – М., Радянська енциклопедія. – 1974.