Схвалення

СХВАЛЕННЯ (ASSENTIMENT). Визнання чого-небудь як правильного або справедливого. У стоицизме схвалення означає активну, вольову складову судження. Схвалювати значить вільно і разом з тим неминуче погоджуватися з тим, що пропонує або нав’язує нам та чи інша ідея. Завдяки цьому всяка істина, як сказав би Ален, має «вольову» основу, бо для усвідомлення її істинності від нас потрібне вольове зусилля. Проте цього недостатньо, щоб визнати істину істиною. Як відрізнити, чи йдеться про наше прагнення до істини (схвалення) або про нашу готовність прийняти за істину бажане (ілюзії)? Якщо б існував критерій істини, ніякого схвалення не було б потрібно. Ось чому схвалення не може служити критерієм істини.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 372.