Самотність (Конт-Спонвиль, 2012)

САМОТНІСТЬ (SOLITUDE). Не те, що ізоляція. Перебувати в ізоляції значить бути відрізаним від решти людей — не мати ні знайомих, ні друзів, ні близьких. Це ненормальне для людини стан, майже завжди переживається вкрай болісно і несе загрозу життю людини. Навпаки, самотність — звичайне наш стан. Але не тому, що ми не підтримуємо зв’язків з іншими людьми, а тому, що ці зв’язки не здатні зруйнувати наше справжнє самотність, викликане тим, що кожен з нас має власне буття і має самотужки жити тим життям, яким він живе. «Життя і смерть зближуються в світі нашого самотності», — сказав Рільке. Це відбувається не тому, що на світі немає любові, і не тому, що кожен помирає самотнім, а тому що ніхто не може любити і померти замість нас. «Ми вмираємо поодинці», — каже Паскаль. Він, звичайно, не мав на увазі, що людина помирає, кинутий всіма (в часи Паскаля таке взагалі було немислимо: навколо вмираючого збиралися священик, родичі, друзі). Він мав на увазі лише те, що ніхто не в змозі замінити нас на смертному ложі. З тієї ж самої причини людина і живе поодинці — адже ніхто не проживе за нього його життя. Отже, ізоляція є виняток, а самотність — правило. Така ціна, яку ми платимо за право бути собою.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 371.