Обґрунтування

ОБҐРУНТУВАННЯ (FONDEMENT). Насамперед, зазначимо вслід за Марселем Коншем, ніж обгрунтування не є. Це не принцип, не причина, не походження. Причина пояснює факт — обґрунтування встановлює право чи обов’язок. Походження виправдовує майбутнє становлення — обґрунтування робить те ж щодо цінності. Нарешті, принцип завжди слугує лише відправною точкою (яка може бути гіпотетичної або сумнівної) докази — обґрунтування є «радикальне підтвердження самого принципу» («Обґрунтування моралі», Введення). Що ж таке обґрунтування? Необхідне й достатнє виправдання права, обов’язки, цінності, принципи, завдяки якому розум може і повинен з ними погодитися. Таким чином, обґрунтування є гарантія істинності або цінності того, що варто на цьому обґрунтуванні; те, що дає нам впевненість (не тільки фактичну, а й формальну), що ми праві.

Ось чому мені здається, що обґрунтування як такого не існує й не може існувати. Адже для того, щоб воно з’явилося, перш необхідно його раціонально довести або встановити, а це можливо лише за умови попереднього обгрунтування істинності нашого розуму, який, у свою чергу, не може ґрунтуватися не на самому собі (це був би порочне коло), ні на чому-небудь іншому (це була б погана нескінченність, т. к. це щось має в свою чергу грунтуватися на розумі, або на чомусь іншому). З цього, звичайно, не випливає, що розум не має цінності (це неможливо довести, так це й просто неправдоподібно); з цього випливає, що цінність розуму, що дозволяє нам будувати наші докази, сама не може бути раціонально доведена. Твердження «Існують справжні докази» недоказово, оскільки будь-який доказ припускає цю істинність.

Як йде справа з обґрунтуванням математики? По-перше, люди займалися математикою задовго до того, як постало питання про пошук обгрунтування чого б то не було; по-друге, нинішні математики, при усій красі свого розуму і масштабі своїх досягнень, потроху відмовилися від цього пошуку. Втім, після того як теоремою Геделя (183) встановлено, що в рамках формальної системи, що містить щонайменше арифметику, неможливо ні довести все (існують задачі, які не мають рішення), ні довести, що система несуперечлива (логічність системи не має рішення всередині самої системи), стає незрозуміло, для чого взагалі, з філософської точки зору, потрібен пошук обґрунтування математики — хіба можна гарантувати логічність недоказуемого? Твердження «Математика істинна» (або «Математика логічна») недоказово засобами математики, та й взагалі не доказово якими б то не було засобами. Але неможливість обґрунтування математики аніскільки не заважає нею займатися і якщо і позбавляє її чогось, то це тільки ілюзії її абсолютного характеру.

А як з обґрунтуванням моралі? Обґрунтуванням моралі може бути лише необхідна і абсолютна зв’язок (не випадкова і не залежна від чого-небудь) істини і добра, цінності та правди. Це міг здійснити тільки Бог, ось чому обґрунтування моралі теж немає. Чого коштувала б мораль, потребує Бога для підтвердження власної цінності? Це була б мораль, залежна від релігії, яку, в свою чергу, потрібно було б обґрунтувати. Доведіть мені, яка релігія є істинною, і я скажу вам, що таке справжня мораль! Якщо залишити в стороні теологічне обґрунтування, яке таким не є, то всяке обґрунтування моралі має бути в свою чергу доведено (що відсилає нас до вищеперелічених апориям), але доведено бути не може, тому що однієї істини, навіть якщо допустити, що ми її встановили, для цього недостатньо. Чому, власне кажучи, я повинен підкоритися істини? Чому я не можу віддати перевагу хибності, помилку, ілюзії? Чому, наприклад, якийсь індивідуум, без коливань готовий піти на вбивство, насильство і застосування тортур, повинен підкорятися принципу несуперечності? І чи потрібно нам шукати обґрунтування, щоб дати йому відсіч і покласти край його діям? З нас цілком вистачає того жаху, який він нам вселяє. У моралі точно так само вистачає простого співчуття, і воно коштує більше будь-яких обгрунтувань.

Примітки

183. Курт Гедель (1906-1978) — логік і математик. Народився в Австро-Угорщині, з 1940 р. жив у США. Автор праць з математичної логіки та теорії множин. Довів теорему про неповноту, з яких, зокрема, випливає, що не існує повної формальної теорії, де були б довести всі справжні теореми арифметики.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 364-365.