Ейн соф

ЕЙН СОФ (євр. нескінченний або нескінченність) — в каббалі трансцендентне Божество, стоїть над сефірот і породжує їх в процесі еманації (термін вперше зафіксований у Ісаака Сліпого, ок. 1200); в деяких школах ототожнюється з вищої сефірот Кетер; у В. Лурии — Божество до цимцума. Вбирає в себе риси сверхбытийного Єдиного, в неоплатонізмі іменується Айн («ніщо»). Поряд зі строго апофатическим розумінням Ейн Соф існувала тенденція приписувати йому ту чи іншу традицію: йшлося про сефірот, прихованих у Ейн Соф, про різних щаблях Ейн Соф, про світлі та субстанції Ейн Соф; у деяких каббалістів парадоксальним чином саме Ейн Соф набуває антропоморфні риси (пор. Адам Кадмон). У той час як одні кабалісти вважають, що думка і релігійна практика можуть бути спрямовані тільки на Божество, явлене в сефірот, інші визнають можливість не тільки літургійного спілкування, але і містичного єднання з Ейн Соф.

M. А. Шнейдер

Нова філософська енциклопедія. У чотирьох томах. / Ін-т філософії РАН. Науково-ред. рада: В. С. Стьопін, А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигін. М., Думка, 2010, т. IV, с. 416.

Література:

Scholem G. Origins of Kabbalah. Princeton, 1987, p. 430-446;

Matt D. Ayin: The Concept of Nothingness in Jewish Mysticism. — The Problem of Pure Conciousness: Mysticism and Philosophy, ed. R. Forman. N. Y., 1990.