Корпускулярно-хвильовий дуалізм

КОРПУСКУЛЯРНО-ХВИЛЬОВИЙ ДУАЛІЗМ — специфічне якість мікрооб’єктів, що описується квантовою механікою і виражається в наявності у цих об’єктів протилежних корпускулярних і хвильових властивостей. Точна формулювання К. в. д. вперше була дана в рівняннях де Бройля, що описують т. зв. «хвилі матерії». У К. в. д. відображається взаємозв’язок макро — і мікросвіту, особливості їх єдності. Одним з наслідків специфіки микропроцессов, вираженої в кванті дії і К. в. д., стало відкриття співвідношення невизначеностей. В інтерпретації К. в. д., в розшифровці механізму зв’язку цих протилежних властивостей, квантова механіка зіткнулася з великими труднощами, повністю не подоланими і понині. При механістичному розгляді протилежні, корпускулярні і хвильові властивості відривалися одне від одного, ставали характеристикою різних об’єктів. Принцип додатковості прагне встановити певні зв’язки між описами цих властивостей у вигляді відношення «додатковості». При діалектичному підході підкреслюється об’єктивність корпускулярно-хвильових властивостей, одночасно властивих микрообъекту, але проявляються по-різному в залежності від різних експериментальних умов; звертається увага на пізнання цих протилежних властивостей мікрооб’єктів в їх єдності та взаємозв’язку. Ця інтерпретація К. в. д., розвинена Ланжевеном, В. А. Фоком, С. Вавіловим і іншими науковцями, вважає мікрочастинок не корпускулой і не хвилею, а чимось третім, їх синтезом, для чого поки що відсутні наочні фізичні уявлення. Математична формулювання цієї єдності дана в поняття хвильової функції.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 204.