Конструктивний метод

КОНСТРУКТИВНИЙ (генетичний) МЕТОД — один із способів дедуктивного побудови наукових теорій (Дедуктивний метод). Ідея Конструктивного методу виникла на початку 20 століття і була розроблена (на роботах Гільберта, Л. Я. Брауера, А. Гейтинга, А. Н. Колмогорова, А. А. Маркова, П. Лоренцена та ін) як спроба подолання труднощів аксіоматичного обґрунтування математики і логіки (в цілях ліквідації парадоксів теорії множин і т. д.). На відміну від аксіоматичного методу при конструктивній побудові теорії не тільки намагаються звести до мінімуму вихідні, недоведені в рамках цієї теорії, затвердження і невизначені терміни, але і спеціально дбають про їх змістовному обґрунтуванні. Основне завдання, яке повинен виконати Конструктивний метод, що полягає в послідовному конструюванні (реально здійснюваній або можливе на підставі наявних коштів) розглянутих у формальній системі об’єктів і тверджень про них. Завдання вихідних об’єктів теорії і побудова нових здійснюється за допомогою сукупності спеціальних операціональних (конструктивних) правил і визначень. Всі інші твердження системи виходять з вихідного базису теорії з допомогою специфічної для конструктивних теорій техніки виводу і так званих рекурсивних визначень, заснованих на принципі математичної індукції. В даний час Конструктивний метод знаходить широке застосування лише в області формальних наук — математиці та логіці (Конструктивна логіка). Немає, однак, підстав відкидати можливість застосування цього методу до побудови та природничого знання.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 201.