Конвенционализм (Фролов)

КОНВЕНЦИОНАЛИЗМ (лат. conventio — договір, угода) — філософська концепція, згідно з якою наукові поняття і теоретичні побудови є в основі своїй продуктами угоди між вченими. Ці угоди диктуються міркуваннями звичності, зручності, простоти і т. п. Точка зору послідовно проводиться конвенционализма призводить до суб’єктивного ідеалізму, оскільки з неї випливає заперечення об’єктивного змісту науково-теоретичного знання. Теоретичні засади конвенционализма були розроблені Пуанкаре, який тим не менш намагався захищати об’єктивну цінність наукових теорій. Елементи конвенционализма містять позитивізм, прагматизм, операционализм. Гносеологічним підставою конвенционализма є реальна можливість використовувати різні теоретичні засоби для дослідження того чи іншого явища і його теоретичної реконструкції. Так, можна до певної міри довільно вибирати одиниці вимірювання фізичних величин (вимірювати відстані в футах, метрах або парсеків), представляти процес за допомогою системи диференціальних рівнянь або графіка, використовувати для моделювання явища аналогову машину або ЕОМ і т. п. Звідси виникає небезпека уявити теоретичне мислення як щось суб’єктивне і пояснити використання вченими певних систем понять або певних математичних конструкцій тільки необхідністю досягти взаєморозуміння. Однак подібна точка зору спростовується як історико-науковими дослідженнями, так і гносеологічним аналізом. Перші демонструють історичну обумовленість виникнення використовуваних у науці теоретичних коштів, другий доводить, що ці кошти — форма відбиття об’єктивного світу і тому не можуть бути просто продуктом угоди.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 199.