Комбінаторна логіка (Фролов, 1991)

КОМБІНАТОРНА ЛОГІКА (лат. combinare — з’єднувати, поєднувати) — один з напрямків в математичній логіці, що займається аналізом понять, які в рамках класичної математичної логіки приймаються без подальшого вивчення. До їх числа належать поняття змінної, функції, правила підстановки і т. п. В класичній математичній логіці користуються правилами двох родів. Перші формулюються просто і використовуються без всяких обмежень. Така, напр., правило modus ponens. Воно формулюється так: якщо виведені пропозиції «Якщо А, то В» і «А», то виводиться пропозицію «В». Це правило доступно для одноактного автоматичного виконання. Інші (наприклад, правило підстановки) формулюються дуже складно і припускають ряд обмежень і застережень (без них вони не можуть використовуватися суто формально). Однією з задач Комбінаторної логіки є створення таких формальних систем, де не буде зустрічатися правил, подібних правилом підстановки.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 196.