Класицизм (Фролов)

КЛАСИЦИЗМ (від лат. classicus — зразковий) — художній метод і естетична теорія, характерні для європейського мистецтва періоду розквіту абсолютизму (17-18 ст.). Естетична програма класицизму, найбільш повно сформульована у віршованому трактаті Н. Буало «Поетичне мистецтво» (1674), в якості зразків в мистецтві висувала художні вир. античності. Але старі форми наповнювалися новим ідейним змістом: оспівуванням загальнонаціональних інтересів, увагою до психології людини. Реалістичні тенденції, які виникали в класицизмі на основі такої естетичної програми, вступали, однак, в протиріччя з її ін. принципами, обумовленими узкосословным характером придворно-аристократичної культури, зокрема з повним ігноруванням «низовинної» життя нижчих станів. Це призводило мистецтво класицизму до абстрактного раціоналізму і схематизму. Найбільш послідовне вираження класицизм одержав у Франції (П. Корнель, Ж. Расін, Ж.-Б. Мольєр, Н. Пуссена та ін). В кінці 18 століття в рамках класицизму розвивається революційне мистецтво молодої буржуазії (так званий новий класицизм).

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 194.