Класи (громадські)

КЛАСИ (громадські) — «великі групи людей, що розрізняються за їх місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, по їх відношенню (здебільшого закріпленому й оформленому у законах) до засобів виробництва, по їхній ролі в громадській організації праці, а отже, за способами одержання і розмірами тієї частки суспільного багатства, якою вони володіють. Класи, це такі групи людей, з яких одна може собі привласнювати працю інший, завдяки відмінності їх місця у визначеному укладі суспільного господарства» (Ленін в. І. Т. 39. С. 15). Існування К. пов’язане лише з історично визначеними способами виробництва. Класова диференціація є для суспільства, основною серед інших відмінностей між людьми саме тому, що вона виникає в сфері виробництва на основі суспільного поділу праці і приватної власності на засоби виробництва. К. виникають на тій ступені суспільного виробництва, коли поява додаткового продукту і поділу праці зробило економічно вигідною експлуатацію робочої сили. Аналіз класової структури суспільства має важливе методологічне значення, оскільки дозволяє виявити об’єктивний економічний інтерес великих соціальних груп і тим самим отримати ключ для пізнання реальної сутності різних соціальних рухів і основу для вироблення науково обґрунтованої політики. Марксистський метод класового аналізу вимагає виявляти в кожному класовому суспільстві поряд з основними К. (рабовласники і раби в рабовласницькому суспільстві, поміщики і селяни-кріпаки при феодалізмі, капіталісти і пролетаріат в буржуазному суспільстві) і неосновні — ці останні пов’язані або з збереженням залишків старого способу виробництва (в буржуазному суспільстві — поміщики), або з нарождення нового (зароджується в надрах феодалізму К. буржуазії), а також різні верстви всередині класів і прошарки між ними. Цей метод протистоїть тим концепціям соціальної стратифікації, які орієнтують на використання другорядних критеріїв соціальної диференціації і не визнають у якості такого класовий поділ суспільства. В умовах перебудови і демократизації суспільства, множення форм власності і господарювання стають все більш різноманітними процеси соціальної диференціації, що істотно ускладнює завдання реального утвердження принципів соціальної справедливості розподілу матеріальних і духовних благ у відповідності з кількістю і якістю праці, проявом ініціативи.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 194-195.