Класифікація наук

КЛАСИФІКАЦІЯ НАУК — зв’язок наук, порядок їх взаємного розташування в системі наукових знань, обумовлений певними принципами, які відображають насамперед властивості та зв’язок об’єктів, що вивчаються різними науками, а також метод їх вивчення. К. н. бувають формальними (засновані на принципі координації) або діалектичними, змістовними (засновані на принципі субординації). Енгельс «Діалектика природи») створив К. н., таку, що долає однобічність попередніх класифікацій (Сен-Симона і Конта, а також Гегеля). Енгельс розумів К. н. як відображення зв’язку і переходів самих форм руху матерії, що вивчаються окремими науками, та їх матеріальних носіїв (дискретних видів матерії). Він визначив ряд наук: механіка — фізика — хімія — біологія. Далі (від біології) через створену Енгельсом трудову теорію антропогенезу відкривається перехід від природи до людини, до історії, відповідно — від природознавства до суспільних наук і наук про мислення. Від механіки в ін. бік здійснено перехід до математики. Головне увагу Енгельс приділив переходів між окремими науками (відповідно — формами руху), виходячи з того, що сутність більш високої форми руху розкривається через пізнання її зв’язку з нижчими формами, з яких вона генетично виникла і які вона містить у собі як підлеглі. Надалі диференціація наук обумовлювала все посилюється їх інтеграцію, поєднання їх в одне ціле шляхом виникнення перехідних (проміжних) наук між раніше роз’єднаними і наук більш загального характеру, які пронизують собою інші науки. Між природознавством та суспільними науками стоять технічні науки, між природознавством і філософською наукою стоїть математика, а на межі між нею і логікою математична логіка. Психологія пов’язана з основними областями знання: через зоопсихологию і вчення про вищої нервової діяльності — з природознавством, через мовознавство, педагогіку, соціальну психологію і т. д.— з суспільними науками, через логіку і теорію пізнання — з науками про мислення. Особливе місце займає кібернетика, представляє розділ технічних і математичних наук, глибоко проникає в інші науки. З нею співвідносяться такі науки-методи, як системний аналіз, моделювання та ін. Розвиток сучасної науки внесло корінні зміни в первісну схему К. н. Енгельса: виникла нова наука про мікро-світі (субатомна фізика — ядерна, квантово-механічна); утворилися проміжні науки (біохімія, біофізика, геохімія та ін., напр. біоніка); виявилося всюди роздвоєння колишніх наук (наприклад, науки, що вивчають макро — і мікрооб’єкти), в результаті чого К. н. зараз вже не може бути однолінійної, а являє собою складне розгалуження з поділом приватних наук на більш загальні, абстрактні і конкретні, вивчають форми руху, які мають свій специфічний матеріальний субстрат (носій).

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 193.