Квиетизм (Фролов, 1991)

КВИЕТИЗМ (лат. quietus — спокійний, бездіяльний) — богословсько-етичне вчення, яке виникло в кінці 17 столітті в католицизмі, проповедовавшее пасивно-споглядальне ставлення до життя, відмова від активної діяльності, байдужість до добра і зла, примирення з усіма стражданнями, безумовне підпорядкування «божественної волі». Квиетизм є наслідок фаталізму, який притаманний в тій чи іншій мірі всім релігійним течіям. Проповідь бездіяльності і байдужості до страждань міститься у вченні Шопенгауера.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 189.