Категоричний імператив (Фролов)

КАТЕГОРИЧНИЙ ІМПЕРАТИВ — філософський термін, що характеризує моральний закон в етиці Канта. Імперативом (лат. imperativus — наказовий) Кант називає пропозицію, що має форму наказу. По Канту, імператив може бути або гіпотетичним, або категоричним. Перший виражає наказ, обумовлене (як засіб) бажаної метою (наприклад, прагненням до утилітарної користі); другий висловлює безумовне веління. Це розходження двох видів імперативу Кант дав у роботі «Основоположение до метафізики моралі» (1785). Категоричний імператив зобов’язує кожного діяти за правилом, щодо якої чинний міг би хотіти, щоб вона стала загальним законом.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 185.