Картина світу

КАРТИНА СВІТУ — цілісний образ світу, що має історично обумовлений характер; формується в суспільстві в рамках вихідних світоглядних установок. Будучи необхідним моментом життєдіяльності індивіда, К. м. обумовлює специфічний спосіб сприйняття світу. Історично спроби послідовної побудови К. м. в основному були пов’язані з натурфілософією. У сучасній науці осмислення К. м. відбувається по лінії рефлексії над наукою і в руслі культурологічного, лінгвістичного та семіотичного аналізу колективної свідомості, насамперед на матеріалі вивчення фольклору та міфів. Найчастіше під К. м. мають на увазі наукову К. м., під до-рій розуміється система загальних принципів, понять, законів і наочних уявлень, сформована на основі синтезу наукових знань. Наукова К. м.— сполучна ланка між світоглядом і фундаментальними спеціальними формами теоретичного освоєння дійсності. Вона виділяє основні досліджувані об’єкти, типологизирует і характеризує загальні їх співвідношення. Характер К. м. значною мірою зумовлене уявленнями провідної фундаментальної галузі науки, хоча вона, в свою чергу, служить важливим елементом інтерпретації окремих теорій і концепцій. Прийнято виділяти 3 різнорівневих типу наукової К. м.: 1) загальнонаукова (об’єднує уявлення про природу і людину); 2) природничо-науковий (що з’являється як комплекс загальних поглядів на природу) і соціально-історична картина дійсності (система загальних поглядів на про-во); 3) частнонаучные К. м. (є образами досліджуваних окремих значних фрагментів дійсності — біологічної, геологічної тощо). В даний час найбільш розробленою є фізична картина світу. Прогрес у науці супроводжується розширенням і поглибленням кордонів пізнання, зміною змісту розв’язуваних завдань. Нові факти поступово починають приходити в протиріччя з прийнятими поглядами і змушують переосмислювати їх. Визрівають радикальні зміни одних образів світу іншими як в окремих областях пізнавальної діяльності, так і на рівні наукової К. м. в цілому. Важлива тенденція в розвитку К. м. пов’язана з подоланням вихідного антропоцентрізма в баченні світу за рахунок якісних перетворень поглядів на світ в працях Коперника (подолання геоцентризма), Дарвіна (наведення мостів між живою і неживою природою). Сучасна наукова К. м. визначається синтезом різноманітних галузей знання, насамперед за рахунок вироблення загальнонаукових еволюціоністських концепцій, які розповсюджуються і на неживу природу. Ця тенденція вже призвела до формування ідей синергетики та глобального еволюціонізму. Нині відбувається перехід до наукової К. м., відбиває суттєву нелінійність світу, розширення уявлень про взаємовідношення, енергетичних та інформаційних впливів. Важливу роль у формуванні сучасної К. м. в соціально-історичному плані грає нове політичне мислення, уявлення про взаємозв’язки і взаємозалежності, відомої цілісності світу.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 183-184.