Капіталізм (Фролов)

КАПІТАЛІЗМ (фр. capital —головне майно або сума) — суспільно-економічна формація, заснована на приватній власності на засоби виробництва та експлуатації найманої праці. К. проходить різні стадії свого розвитку. Вільна конкуренція, характерна для першої стадії К., внаслідок розвитку продуктивних сил, удосконалення техніки, концентрації та усуспільнення виробництва поступово призводить до утворення монополій та імперіалізму, коли створюються передумови для переходу до соціалізму. Проте, як підкреслював Маркс, «ні одна суспільна формація не гине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона дає достатньо простору…» (Т. 13. С. 7). Можливості К. і сьогодні далеко не вичерпані, а відбувається і все більш поглиблюється науково-технічна революція істотним чином змінює основні риси К. Для сучасного К. характерні подальше зростання концентрації та інтернаціоналізації виробництва (виникнення транснаціональних корпорацій), міждержавна регулювання світової капіталістичної економіки («Спільний ринок» та ін), підйом демократичного руху. При цьому зберігаються старі і виникають нові форми економічних і соціально-політичних протиріч і антагонізмів. Серед них: нестабільність темпів економічного розвитку, гострота екологічної проблеми, протиріччя між розвиненими і країнами, що розвиваються, між ТНК і окремими капіталістичними державами, безробіття і т. д. Проте всі вони зазнають значні модифікації під впливом комплексу внутрішніх економічних і соціальних стабілізаторів. К. характеризується як наявністю монополій, так і існуванням конкуренції, що є в комплексі потужним двигуном економічного прогресу. В даний час К. переживає новий етап НТР — суцільний комп’ютерної автоматизації, роботизації, всебічного використання інформатики та біотехнології, впровадження трудосберегающей технології, що принциповим чином змінює організацію суспільного виробництва: нова організаційна техніка дає небувалу продуктивність праці при різкому скороченні виробничих витрат. Змінюється і склад робочого класу, в до-ром категорія робітників у «білих комірцях» стала масовою, зростає освітній і кваліфікаційний рівень робітників. НТР призводить також до «маргіналізації» деяких верств найманих працівників. З соціальної точки зору найбільш розвинені країни К. змогли досягти досить високого життєвого рівня народу, сформувати певні соціальні гарантії (суспільні фонди споживання, кооперація, товариства споживачів тощо). Тому, з одного боку, для К. характерні глибокі антагонізми і соціальні пороки (антагонистичность і нерівномірність розвитку, безробіття, гострі соціальні проблеми тощо), з ін— потенційна можливість до розвитку. В сучасних умовах перед К. відкривається можливість широкого взаємодії з соціалізмом і розвитку в рамках єдиної цивілізації.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 181-182.