Інтуїція (Фролов)

ІНТУЇЦІЯ (лат. intueri — пильно дивитися) — здатність безпосереднього осягнення істини. Декарт, наприклад, вважав, що дедуктивна форма докази спочиває на аксіомах, останні ж осягаються чисто інтуїтивно, без жодного доказу. Інтуїція, по Декарту, в поєднанні з дедуктивним методом служить загальним критерієм повної достовірності. Велике місце займає інтуїція в філософії Спінози, який вважав її «третім родом» пізнання, найбільш вірогідним та важливим пізнанням, схватывающим сутність речей. У сучасній буржуазній філософії і психології інтуїція розглядається як містична здатність знання, несумісна з логікою і життєвою практикою (Интуитивизм). Діалектичний матеріалізм розглядає інтуїцію як безпосереднє знання, як живе споглядання в його діалектичному зв’язку зі знанням опосередкованим (Пізнання). Інтуїцію не можна вважати якимось принциповим відхиленням від звичайних шляхів осягнення істини, вона є закономірною формою їх прояву, опосередкованої логічним мисленням і практикою. За здатністю як би «раптово» вгадувати істину насправді стоять накопичений досвід, набуті раніше знання. Психологічний механізм інтуїції ще мало вивчений, але наявні експериментальні дані дозволяють вважати, що в його основі лежить здатність індивіда відображати в ході інформаційного, сигнального взаємодії з навколишнім поряд з прямим (усвідомленим) побічний (неусвідомлений) продукт. При певних умовах ця (раніше не усвідомлена), частина результату дії стає ключем до розв’язання творчої задачі. Результати інтуїтивного пізнання з часом логічно доводяться та перевіряються практикою.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 164-165.