Системотехніка

СИСТЕМОТЕХНІКА — напрям науки і техніки, що охоплює проектування, створення, випробування та експлуатацію складних систем технічного та соціально-технічного характеру. При проектуванні і створенні складних (великих) систем необхідно враховувати не тільки властивості елементів та складових частин проектованої і створюваної системи, але загальносистемні закономірності і зв’язки, які визначають бачення системи як цілого; визначає структуру системи, рівень і характер взаємодії між елементами і між підсистемами; вплив зовнішнього середовища, здійснювати вибір оптимальних режимів функціонування, оптимальне управління системою. Велику роль у системотехнической практиці відіграють методи системного аналізу і системного моделювання. У групі проектувальників і творців сучасних складних (великих) систем, які, як правило, є людино-машинними, крім натуралістів та інженерів залучаються психологи, соціологи, філософи, що відкриває можливість широкого міждисциплінарного підходу до виникаючих комплексним проблемам.

А. В. Кацура

Соціологічний словник / отв. ред. Р. В. Осипов, Л. Н. Москвичев. Му, 2014, с. 421-422.

Література:

Гуд Р.-Х., Макол Н. Е. Системотехніка: введення в проектуванні невеликих систем. М., 1962; Довідник по системотехнике. М., 1970; Лебедєв Ст. Ст. Матем. моделювання соц.- екон. процесів. М., 1997; Смирнов Р. А. Поняття цілісності та принципи побудови систем знання // Системні дослідження з профіла-я: Щорічник. М., 1997; О’коннор Д., Мак-Дермотт Я. Мистецтво системного мислення М.; Київ, 2001.