Інтересу теорія

ІНТЕРЕСУ ТЕОРІЯ — напрям у сучасній західній аксіології та етики, що виникло в 20-х рр. в межах натуралізму, близьке прагматизму. Його прихильники — Р. Перрі, Д. Паркер (США), Ф. Теннант (Англія) та ін.— визначають значення для людини предметів і явищ дійсності (їх цінність, в т. ч. і моральну) виходячи не з тієї об’єктивної ролі, яку вони виконують у суспільстві, а з суб’єктивного ставлення до них людини, його інтересу. Сам же інтерес розуміється чисто психологічно — як бажання, розташування, схильність, симпатія, любов (або, навпаки, відраза, антипатія, ненависть), пережиті людьми. Соціальна обумовленість інтересів способом життєдіяльності людини, об’єктивними законами історичного розвитку, по суті, ігнорується. Це призводить до суб’єктивістському тлумачення природи цінностей. Моральність розуміється як засіб узгодження і примирення приватних інтересів, добро — як той, що відповідає максимальній сумі індивідуальних інтересів, а борг — в дусі утилітаризму: роби так, щоб задовольнити найбільшу кількість існуючих в даному суспільстві бажань і прагнень. Історична мета моральності розуміється як пом’якшення протиріч, узгодження інтересів конкурентів.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 162-163.