Аскетика

АСКЕТИКА — розділ православного богослов’я, предметом якого є вивчення процесу відродження занепалого людського єства в ході християнського подвижництва. Джерелом аскетики є святоотеческий духовний досвід, тобто пізнання християнських аскетів, які пройшли шлях відродження людського єства. Аскетика спирається на письмові свідоцтва подвижників, які передали свій досвід для наступних поколінь християн. При цьому аскетика не вичерпується вивченням людської реальності, але розкриває взаємодію людини з нествореною Божественною благодаттю, розкриває основу цієї взаємодії, як у людської волі, так і у волі Божественній. Вона виявляє надприродне зміст християнського подвигу, учить бачити в ньому присутність Божу. Розглядаючи християнський подвиг як живе співпраця і взаємна дія Бога і людини, аскетика нерозривно пов’язана з догматичним богослов’ям, що розкриває основи Богопізнання.

Візантійський словник: у 2 т. / [ упоряд. Заг. Ред. К. А. Філатова]. СПб.: Амфора. ТІД Амфора: РХГА: Видавництво Олега Абышко, 2011, т. 1, с. 133.