Іманентне (Фролов)

ІМАНЕНТНЕ — внутрішньо притаманне тому чи іншому предмету, явища або процесу властивість (закономірність). Термін «Іманентне» за своїм змістовим значенням сходить до Аристотеля; в його буквальному значенні вперше став застосовуватися в середньовічній схоластиці. Сучасне розуміння іманентного було дано Кантом. Іманентне на відміну від трансцендентного позначає перебування чого-небудь в самому собі. Іманентна критика — критика ідеї чи системи ідей, яка виходить з власних передумов цієї ідеї або системи; іманентна історія філософії — ідеалістичне розгляд філософії як процесу, що визначається виключно своїми власними законами, що виключає вплив на еволюцію філософської думки економіки, політики, різних форм суспільної свідомості.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 156.