Ієрархія (Фролов, 1991)

ІЄРАРХІЯ (від грец. hieros — священний і arche — влада) — тип структурних відносин у складних багаторівневих системах, що характеризується впорядкованістю, організованістю взаємодій між окремими рівнями по вертикалі. Поняття ієрархії широко застосовується в різних областях сучасної науки внаслідок поширення ідей та принципів кібернетики і системного підходу. Ієрархічні відносини мають місце у багатьох системах, для яких характерна як структурна, так і функціональна диференціація, тобто здатність до реалізації певного кола функцій, причому на більш високих рівнях здійснюються функції інтеграції, узгодження. Необхідність ієрархічної побудови складних систем обумовлена тим, що управління в них пов’язане з переробкою та використанням великих масивів інформації, причому на нижчих рівнях використовується більш детальна і конкретна інформація, що охоплює лише окремі аспекти функціонування системи, а на більш високі рівні надходить узагальнена інформація, що характеризує умови функціонування всієї системи, і приймаються рішення щодо системи, а на більш високі рівні надходить узагальнена інформація, що характеризує умови функціонування всієї системи, і приймаються рішення щодо системи в цілому. У реальних системах ієрархічна структура ніколи не буває абсолютно жорсткою в силу того, що ієрархія сполучається з більшою, або меншою автономією нижчих рівнів але відношенню до вищерозміщених, і в управлінні використовуються притаманні кожному рівню можливості самоорганізації.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 153-154.