Закон (Фролов)

ЗАКОН — внутрішня істотна і стійкий зв’язок явищ, що зумовлює їх упорядковане зміна. На основі знання 3. можливо достовірне передбачення перебігу процесу. Поняття 3. близько до поняття закономірності, яка являє собою сукупність взаємопов’язаних за змістом 3., забезпечують стійку тенденцію або спрямованість у змінах системи. Разом з тим 3. виражає одну із сторін сутності, пізнання якої в теорії збігається з переходом від емпіричних фактів до формулювання законів досліджуваних процесів. «Закон є відображення суттєвого в русі універсуму» (Ленін в. І. Т. 29. С. 137). Типи 3. в об’єктивному світі досить різноманітні. Одні 3. виражають функціональний взаємозв’язок між властивостями об’єкта (напр., 3. взаємозв’язку маси та енергії), ін— взаємозв’язок між самими матеріальними об’єктами у великих за розмірами системах (напр., 3. електромагнітних і гравітаційних взаємодій) між самими системами або між різними станами або стадіями у розвитку систем (напр., 3. зростання ентропії, 3. переходу кількісних змін у якісні та ін). 3. розрізняють також за ступенем спільності і сфері дії. Приватні, або специфічні, 3. виражають зв’язок між конкретними фізичними, хімічними або біологічними властивостями тел. Загальні 3. виражають взаємозв’язок між універсальними властивостями і атрибутами матерії. Вони проявляються на всіх відомих структурних рівнях матерії і вивчаються діалектичним матеріалізмом на основі синтезу досягнень інших наук. Всі явища в світі підкоряються певним 3., тобто все детерміновано, обумовлено об’єктивними 3. Існують різні форми і 3. детермінації. Якщо попередні стани системи однозначно визначають її подальші стану, то зміна такої системи підпорядковується динамічним 3., однозначної детермінації. Якщо ж у складній системі попередні стани визначають після-дмуть неоднозначно, то зміна такої системи підпорядковується ймовірнісно-статистичним 3. В природі 3. реалізуються несвідомо, в результаті об’єктивного взаємодії матеріальних тел. У суспільстві всі соціальні 3. реалізуються завдяки свідомої цілеспрямованої діяльності людей, суб’єктивному чиннику. Реалізація 3. залежить від наявності відповідних умов. Створення останніх забезпечує перехід наслідків, що випливають з 3., із сфери можливого в сферу дійсного. Але люди при цьому не створюють самі 3., а тільки обмежують або розширюють сферу їх дії у відповідності зі своїми потребами і інтересами. Самі ж 3. існують об’єктивно, незалежно від свідомості людей, як вираження необхідних, суттєвих, внутрішніх відносин між властивостями речей або різними тенденціями розвитку.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 142.