Природно історичний матеріалізм

Природно історичний МАТЕРІАЛІЗМ (природничонауковий матеріалізм) — цим поняттям Ленін характеризував стихійне, «філософськи-несвідоме переконання переважної більшості дослідників природи в об’єктивній реальності зовнішнього світу…» (Т. 18. С. 367). Широке поширення Природничо-історичного матеріалізму серед природознавців — свідчення того, що визнання матеріальності світу випливає з пізнання самої природи. Однак якщо природно історичний матеріалізм не оформляється в струнку філософську теорію, то він не виходить за рамки одностороннього механістичного, метафізичного матеріалізму і вироджується в вульгарний емпіризм і позитивізм. Обмеженість Природничо-історичного матеріалізму найбільш повно виявляється в період крутий ломки наукових теорій, він виявляється недостатнім для пояснення нових результатів пізнання, що суперечать колишнім усталеним уявленням. Тому нерідко труднощі в тлумаченні нових наукових фактів приводять дослідників до відмови від стихійно — матеріалістичних переконань, до ідеалізму (Фізичний ідеалізм).

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 137.