Єресі (Фролов, 1991)

ЄРЕСІ (від грец. hairesis — особливе віровчення) — відхилення від офіційного віровчення к.-л. релігії, опозиційні або ворожі йому. Перші християнські єресі — монтанізм, іудео-християнство, гностицизм — виникли під 2-3 ст. і були спрямовані проти встановлюються християнських догматів. Аріанство, несторіанство, монофізитство відносяться до 4-5 ст., коли християнство стало державною релігією Римської імперії. Розквіт єресей припадає на середні століття — час найбільшого злиття католицької церкви з пануючими класами феодального суспільства і її могутності (богоміли, вальденси, альбігойці, беггарды, лоларды, таборити та ін). Єресі часто слугували релігійною оболонкою соціального протесту народних мас проти правлячих верств феодального суспільства, підтримувані церквою, підготовляли крах феодального ладу в ряді країн Західної Європи. Особливо виділяються в цьому відношенні селянсько-плебейські єресі, які ставали прапором селянських повстань, ідеологічно озброюючи народні маси. З виникненням капіталізму, Тобто втрачають свій бойовий характер, перероджуючись в релігійне сектантство.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 137.