Уява (Фролов)

УЯВА — здатність створювати нові чуттєві або розумові образи в людській свідомості на основі перетворення отриманих вражень від дійсності. Уява виникає в трудовій діяльності людини, яка без уяви не могла б бути доцільною і плідною. Психологія класифікує уява ступеня навмисності (уява довільне і мимовільне), активності (відтворюючу уяву і творче), узагальненості образів (Уява конкретне і абстрактне), за видами творчої діяльності (Уява наукова, винахідницька, художнє, релігійне тощо). За словами в. І. Леніна, «у найпростішому узагальненні, в элементарнейшей загальній ідеї («стіл» взагалі) є відомий шматочок фантазії» (Т. 29. C. 330). Уява вченого допомагає пізнанню світу, створюючи гіпотези, модельні уявлення, ідеї експериментів. Велика роль уяви в процесі художньої творчості. Тут воно служить не тільки засобом узагальнення, але і силою, що викликає до життя естетично значущі образи мистецтва, в яких втілюється художнє відображення дійсності. На відміну від мрій «праздношатающейся фантазії» (Бєлінський), що відводить людину від реальності, уяву, пов’язане з потребами суспільства, являє собою «якість найбільшої цінності» (Ленін), допомагаючи пізнання життя і її перетворення.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 73.