Воля (Фролов)

ВОЛЯ — свідома цілеспрямованість людини на виконання тих чи інших дій. Ідеалізм розглядає Ст. як незалежне від зовнішніх впливів і обставин і не пов’язане з об’єктивною необхідністю властивість, а дії і вчинки людини — як прояви розуміється ідеалістично «вільної» Ст. В дійсності джерелом вольової діяльності людини є об’єктивний світ, предметно-практична діяльність людини, спрямована на перетворення світу і ґрунтується на об’єктивних законах природи. Відбитий через призму внутрішніх умов суб’єкта (потреби, інтереси, бажання, знання і т. д.), об’єктивний світ створює для нього можливість ставити різні цілі, приймати рішення, чинити так чи інакше. Вільна не В., яка вибирає, виходячи лише з бажань суб’єкта (волюнтаризм, екзистенціалізм), а В., яка вибирає правильно, у відповідності з об’єктивною необхідністю. За словами Енгельса, свобода Ст. означає не що інше, як здатність приймати рішення зі знанням справи. Найбільш ясно вольовий характер дії або вчинку проявляється в тих випадках, коли людині для досягнення мети доводиться долати зовнішні або внутрішні перешкоди. Початковою ланкою вольової дії є постановка і усвідомлення мети, потім прийняття рішення діяти, вибір найбільш доцільних способів здійснення дії. Вирішальним для характеристики даної дії як вольового є виконання рішення. Сила Ст., хоча певною мірою і детермінована генетично, не дана людині виключно від природи. Вміння і здатність приймати правильні рішення і виконувати їх, доводити розпочату справу до кінця є результатом досвіду, знань, виховання і самовиховання. У філософії Шопенгауера та його послідовників Ст.— сліпа, нерозумна, безцільне першооснова світу, аналог кантівської «речі в собі».

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 73.