Лібералізм (Кузнєцов, 2007)

ЛІБЕРАЛІЗМ — ідеологія (набір політичних, економічних, релігійних та інших переконань), в основі якої лежать ідеї рівності, раціональності, свободи і приватної власності. Л. визнає необхідність демократії, принцип верховенства права, свободу індивіда, терпимість до інакомислення, віру в прогрес суспільства. Л. був спадкоємцем і продовжувачем реформаторських та антифеодальних ідей епохи Просвітництва. Спочатку Л. виник як вимогу релігійної свободи, а потім і політичної в противагу пануванню церкви і старої аристократії з їх привілеями та правами. Л. розуміє рівність передусім як рівність можливостей, а не рівний розподіл матеріальних і соціальних благ. Термін «Л.» з’явився на початку XIX ст. Наріжний камінь Л. — оптимістичний погляд на природу людини, здатного задовольнити свої потреби раціональними способами. На думку прихильників Л., людина здатна до самовдосконалення і йому потрібно створити умови для здійснення цієї здатності. З точки зору Л. головне в соціальній політиці — забезпечення максимальної автономії і свободи людини. Приватна власність дає індивіду стимул працювати. Збагачуючись, він збагачує суспільство. В економічній теорії Л. виступає за вільне підприємництво, в політиці — за забезпечення прав людини і особистої свободи.

Л. у широкому значенні — це інтелектуальна й моральна установка на таку організацію життя, яка побудована на визнанні політичних і економічних прав особистості в межах, обмежених законами.

Наприклад, В Англії, відштовхуючись від ідей економіста А. Сміта, який закликав до невтручання уряду в економіку, ліберали спочатку вважали, що суспільство має бути наскільки можливо вільно від втручання держав в його справи, т. к. найкращим регулятором економіки є вільний ринок. Однак до кінця XIX ст. стало ясно, що вільний ринок не «працює» як самоналагоджувальний механізм, «ідеально чистої» конкуренції не існує, формуються монополії, суспільство поляризується, що веде до економічних криз та соціальних конфліктів. Тоді, продовжуючи вважати своєю метою вільне суспільство, Л. запропонував «пом’якшувати» негативні наслідки «вільної ринкової економіки» за допомогою виданих державою законів. На зміну ідеї незалежності економіки від держави приходить ідея обмеженою позитивними законами свободи підприємницької діяльності. Державне втручання стає гарантією не тільки політичних свобод, але соціальних і економічних прав громадян.

Л. може еволюціонувати в бік анархізму, вважаючи, що суспільство виграє від максимально зняття обмежують поведінку людей правил, так і в бік соціалізму, вважаючи, що інструменти державного регулювання необхідно використовувати для збільшення багатства суспільства. Остання точка зору узгоджується з поглядом на світову політику, згідно з яким сильні держави (або, що краще, світове співтовариство) можуть забезпечувати дотримання правил поведінки на міжнародній арені, підтримувати порядок і надавати допомогу в перерозподілі ресурсів і можливостей більш рівномірно між багатими і бідними країнами.

В останні десятиліття з’являється нео-лібералізм, визнає справедливість ряду положень консерватизму.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 279-280.