Аккультурация (ВІКІПЕДІЯ, 1969)

АККУЛЬТУРАЦИЯ (англ. неологізм — acculturation, від лат. ad — до і cultura — освіта, розвиток), процеси взаємовпливу культур, сприйняття одним народом повністю або частково культури іншого народу, зазвичай більш розвиненого. Термін «аккультурация» увійшов у науковий обіг у США в 1930-х роках у зв’язку з вивченням сучасної культури американських індіанців. Пізніше етнографи США вивчали також аккультурацию народів Азії, Африки і Океанії, приховуючи під терміном «аккультурация» насильницьку асиміляцію поневолених народів. Після війни проблема акультурації посіла чільне місце у працях вчених Індії та Латинської Америки, тобто у країнах, де процес національної консолідації залучені численні групи населення різного походження, що знаходяться на різних ступенях культурно-історичного розвитку. Вивчення процесів акультурації вимагає історичного підходу до культури досліджуваних народів. У сучасній літературі термін «аккультурация» не отримав самостійного значення, хоча позначаються їм процеси з успіхом вивчаються совеменными етнографами як процеси асиміляції і зближення народів.

В. М. Вахта.

Використані матеріали Великої радянської енциклопедії в 30 т. Гл. ред. А. М. Прохоров. Изд. 3-е. Т. 1. А – Ангоб. – М., Радянська енциклопедія. – 1969. – 608 с.

Література:

Бахта В. М., Проблема акультурації в сучасній етнографічній літературі США, в сб.: Сучасна американська етнографія, М., 1963 (бібл.).