Віденський гурток (Фролов, 1991)

ВІДЕНСЬКИЙ ГУРТОК — об’єднання, що ідейним і організаційним ядром логічного позитивізму. Зріс на основі семінару, організованого в 1922 році Шликом при кафедрі філософії індуктивних наук у Віденському університеті. У Віденський гурток входили: Карнап (з 1926 року), Ф. Вайсман, Р. Фейгль, О. Нейрат, Р. Ган, Ст. Крафт, Ф. Кауфман, Гедель та ін З Віденським гуртком співпрацювали Франк, Е Кайла, А. Бламберг, Ї. Йергенсен, Айєр та ін Віденський гурток з’явився безпосереднім спадкоємцем ідей махизма. Його учасники сприйняли і ряд ідей Вітгенштейна — концепцію логічного аналізу знання, вчення про аналітичному характері логіки і математики, критику традиційної філософії як позбавленої наукового сенсу «метафізики». Здійснивши синтез позитивізму махистского толку з ідеями логічного аналізу знання, учасники Віденського гуртка сформулювали основне положення логічного позитивізму найбільш повною і чіткою формі. У 1929 році Карнап, Ган і Нейрат опублікували маніфест «Наукове світорозуміння. Віденський гурток». В цей же час відбувається остаточне організаційне оформлення Віденського гуртка і встановлюються міжнародні зв’язки з іншими неопозитивистскими групами (крім тих контактів, які Віденський гурток мав з групою Рейхенбаха — Ст. Дубислава в Берліні) (Неопозитивізм). З 1930 року Віденський гурток видає спільно з групою Рейхенбаха журналу «Erkenntnis» («Пізнання»), У 30-х роках учасники Віденського гуртка активно розробляють ідеї логічного позитивізму. До кінця 30-х років Віденський гурток припиняє своє існування. Безпосереднім наступником Віденського гуртка був логічний емпіризм.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 61-62.