Веди (Фролов, 1991)

ВЕДИ (санскр.— відання, знання) — чотири головні священні книги стародавніх індійців: Рігведа, Атхарваведа, Самоведа і Яджурведа. Були створені протягом 12-7 століттях до н.е. Слово «Веди» позначаються і відносяться до названих книг брахмани (книги, викладають і тлумачать ведійські обряди), араньяки («Лісові книги»), де пояснюється містичний сенс ведійських обрядів і розкривається ведійська символіка, і створені пізніше Упанішади (книги, в яких культ і міфологія Зед отримують філософське обгрунтування і де на перший план виступає загальні міркування про бога, людину і природу). Слово «Веди» вживається також нарицательно, в сенсі «священна книга», «вища мудрість». Поряд з давніми релігійними уявленнями у Ведах є й умоглядні розділи, де вже ставляться питання про причини і цілі існування світу і вчинків людини.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 60-61.