Герметизм (Фролов, 1991)

ГЕРМЕТИЗМ (грец. Hermes — давньогрецький бог торгівлі, вважався покровителем магії) — релігійно-філософське вчення, яке склалося в епоху еллінізму і пізньої античності. Сходить через Платона, Піфагора (Піфагорійці) до легендарного мудреця Гермесу Трисмегисту («Тричі найбільший»). В його творі викладено знання, які ніби поведаны самим Гермесом і дають повне уявлення про загадки світу. Герметизм містить в собі релігійно-філософські одкровення, а також трактати про таємниці всесвіту — по астрології, алхімії, магії і окультизму. Алхімічна традиція надає вченню самостійне існування, окреме від давньогрецького бога і пов’язане з ним лише номінативно. Герметизм вплинув на містичну традицію середньовіччя та епохи Відродження. Він виступає в ролі загальної теоретичної основи ряду езотеричних і окультних навчань на Заході — неоплатонізму, гностицизму (Гностики), теософії, антропософії та ін. Особливою мовою герметизму та основним механізмом передачі традиції виступає символіка. У сучасній літературі виклад сутності, витоків і основних положень герметизму дано в дослідженні О. Фестюжьера «Одкровення Гермеса Трисмегіста» (1949-54).

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 89.