Геополітика (Фролов, 1991)

ГЕОПОЛІТИКА (грец. ge — земля і politike — мистецтво управління державою) — концепція, що виправдує різні форми імперіалістичної експансії шляхом маніпулювання посиланнями на дані економічної і політичної географії. З теоретичної точки зору представляє собою одну із сучасних різновидів буржуазного фетишизму. Ті специфічні властивості, які географічний простір набуває лише як елемент господарської політики, видаються за властивості самої Землі. Р. виникає перед 1-ою світовою війною; німецький географ Ф. Ратцель розглядав держави як організми, які ведуть боротьбу за «життєвий простір», захисниками імперіалістичної експансії були X. Маккиндер (Англія), адмірал А. Мэхен (США). Поняття «Геополітика» вперше введено шведським государствоведом Р. Челленом. В роботі «Держава як форма життя» він обґрунтовував правомірність імперіалістичного погляду на географічний простір доводами мальтузианства та соціал-дарвінізму. В 1923-1927 гурток, группировавшийся навколо німецького журналу «Геополітика», проголошує Р. особливою наукою, відмінною від звичайної політичної географії. Керівники цього гуртка К. Хаусгофер і Е. Обст відкрито поставили Р. на службу нацистської ідеології. Після 2-ї світової війни Р. продовжує розроблятися в США і Канаді і особливо у ФРН (К. Шмітт, Р. Грімм, А. Хеттнер, А. Грабовський та ін). Центральну задачу Р. нині вбачає в обґрунтуванні необхідності міждержавних імперіалістичних об’єднань і блоків, в доказі географічної обумовленості протилежності між Сходом і Заходом («континентальним» і «морським» типом цивілізації). Поряд з колишніми мальтузианскими аргументами Р. широко використовує сьогодні доводи культурпсихологии і порівняльної історії культури. Велику роль у геополітичних концепціях грає т. зв. «глобальний підхід до політичної географії», як правило, відображає претензії імперіалізму на світове панування.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 86-87.