Генетичний метод

ГЕНЕТИЧНИЙ МЕТОД (грец. genesis — походження, розвиток) — спосіб дослідження природних і соціальних явищ, заснований на аналізі їх розвитку. Історично Генетичний метод виник у результаті утвердження в науці (починаючи з 17 ст.) ідеї розвитку: диференціальне числення — в математиці, теорія Лайеля — в геології, гіпотеза Канта — Лапласа — в космогонії, еволюційна теорія — в біології і т. д. Генетичний метод увійшов як один із методів у сучасну математику і логіку, як спосіб обґрунтування аксіоматичного методу. Генетичний метод вимагає встановлення (1) початкових умов розвитку, (2) головних його етапів, (3) основних тенденцій, ліній розвитку. Основна мета такого дослідження — виявлення зв’язку досліджуваних явищ у часі, вивчення переходів від нижчих форм до вищих. Генетичний метод не здатний, однак, розкрити всю складність процесу розвитку. Тому, якщо Генетичний метод використовується як єдиний, абсолютний метод, якщо він не доповнюється іншими методами, він призводить до помилок і спотворення дійсності, до спрощення процесу розвитку, до вульгарному эволюционизму. У сучасній науці Генетичний метод використовується в поєднанні з методами структурно-функціонального аналізу, системного аналізу, порівняльно-історичним методом і ін.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 85.