Держава (Фролов)

ДЕРЖАВА — основний інститут політичної системи класового суспільства, що здійснює управління суспільством, охорону його економічної та соціальної структури: в класово-антагоністичних суспільствах знаходиться в руках економічно пануючого класу (класів) і використовується ним насамперед для придушення своїх соціальних супротивників. Тип Р. визначається тим, якого класу (або класів) воно служить, а значить, в кінцевому рахунку — економічним базисом цього суспільства. Історії відомі такі основні соціально-класові типи Р.: рабовласницьке, феодальне, буржуазне, соціалістичне. На етапах переходу від однієї формації до ін. існували і існують Р. історично перехідного типу. У сучасному світі існують два основних типи Р.: капіталістичні і соціалістичні, а також велика група молодих Р. в країнах, які дотримуються або капіталістичної або соціалістичної орієнтації. Р. розрізняються за формами правління і устрою основних інститутів політичної влади. Під формою правління розуміється організація влади, яка характеризується її формальним джерелом. При монархічній формі правління джерелом державної влади є одна особа — монарх. При республіканській формі за законом джерелом влади є народна більшість. З точки зору державного устрою Р. поділяються на унітарні (єдине державне утворення); федерації (союз юридично відносно самостійних державних утворень: штатів, кантонів, земель, республік тощо); конфедерації (державно-правові об’єднання). Важливе значення має розрізнення Р. з точки зору існуючого в них політичного режиму. Основні функції сучасного Р. прийнято поділяти на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх функцій відносяться: захист існуючого способу виробництва, економічної та соціальної системи; охорона громадського порядку і підтримання дисципліни; регулювання соціальних відносин і т. п. Зовнішні функції складають: захист інтересів даного Р. в його взаєминах з ін. Р. на міжнародній арені, забезпечення оборони країни або військової і політичної експансії стосовно ін. Р. (агресивні Р.); розвиток нормальних відносин з ін. Р., розвиток взаємовигідного співробітництва на основі принципів мирного співіснування Р. з різним соціальним ладом. На сучасному етапі стратегічна лінія розвитку політичної системи соціалістичного суспільства — створення і розвиток соціалістичного правової держави. У правовому Р. особливе значення набуває принцип поділу влади (законодавчої, виконавчої та судової), розмежування функцій і повноважень радянських і державних органів управління різних рівнів (союзних, республіканських, місцевих), забезпечення законності та правопорядку, все більш повне здійснення соціалістичного самоврядування наро-так на основі активної та дієвої участі трудящих, їх колективів і організацій у вирішенні питань державного і суспільного життя. В даний час у СРСР розвиваються парламентські форми державного устрою з президентською системою правління. Р. не буде існувати вічно. В майбутньому вона поступиться місцем комуністичному суспільному самоврядуванню. З точки зору внутрішніх умов економічні передумови відмирання Р. полягають у високому розвитку продуктивних сил, здійсненні принципу комунізму «Від кожного — за здібностями, кожному — за потребами». Процес відмирання Р. залежить також і від зовнішніх умов.

Філософський словник. Під ред. І. Т. Фролова. М., 1991, с. 97.