Фанатизм (Конт-Спонвиль, 2012)

ФАНАТИЗМ (FANATISME). «Фанатизм, — писав Ален, — це небезпечна любов до істини». Фанатик любить тільки свою істину. Фанатизм є сповнений ненависті і готовий до насильства догматизм, занадто впевнений у собі та своїй вірі, щоб проявити терпимість до переконань інших. Логічним завершенням фанатизму є тероризм. Слід зазначити, що фанатизм не може існувати в областях, де можлива доказовість (не буває фанатизму в математиці і фізиці і майже не буває в історії, якщо мова йде про давно минулі і досить твердо встановлених фактах). Саме це так дратує фанатиків: вони не можуть не змусити інших розділити впевненість у своїй правоті, ні визнати, що вона не є такою. Фанатизм змикається з вірою, однак доводить її до крайньої, болючою ступеня. Змикається він і з ентузіазмом, але перекручуючи його суть. Вольтер говорив, що фанатизм так відноситься до забобонам, як «занесення інфекції до лихоманці, як сказ до гніву. Той, хто впадає в екстаз, кому є бачення, хто приймає свої мрії за реальність, а плоди своєї уяви за пророцтва, — ентузіаст. Той, хто заради своїх божевільних ідей готовий на вбивство, — фанатик». Фанатик до такої міри йде на поводу у своєї слабкості, що готовий прийняти її за силу.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 658.