Антисемітизм (Тавадов, 2011)

АНТИСЕМІТИЗМ — одна з крайніх форм шовінізму, що виражається у ворожому ставленні до осіб єврейської національності. Відмінність антисемітизму від інших форм націоналізму, які прославляють свій народ і зневажають всі «чужі», полягає тільки в тому, що акцент він робить на ненависті і на гонінні одного «чужого», семітського народу — євреїв. Антисемітизм сягає своїм корінням в далеке минуле, до епохи взаємної ворожнечі племен і держав на Близькому Сході в біблійні часи, до діаспорі ізраїльтян, поневолених Римською імперією, до поневірянням євреїв по країнах Європи, де вони були чужеплеменниками, з чужою мовою, звичаями, нехристиянської релігією. В умовах феодальної та напівфеодальної Німеччини, Австро-Угорщини, Російської імперії євреї були неполноправны, жили в гетто (в Росії — в межах «смуги осілості»), зазнавали релігійних та національних утисків. Антисемітизм виявлявся в різних формах — від відокремлення і дискримінації євреїв до погромів, зазвичай збігаються з посиленням політичної реакції в періоди соціальної напруженості.

Новий спалах Антисемітизму сталася в XX столітті. У 30 — 40-х роках у фашистській Німеччині геноцид і переслідування єврейського населення стали офіційною політикою держави. Гітлерівський фашизм знищив 6 млн. євреїв, в т. ч. 3 млн. наших співгромадян. Не слід забувати, що до цього доклали свої руки гітлерівські поліцаї з місцевого населення, бандерівці та власовці, ці носії А. в новітній історії нашої країни.

Антисемітизм не зник разом з розгромом гітлерівського фашизму. У багатьох країнах Заходу (де проживає значна частина єврейського народу), в тому числі в США, Канаді, ФРН, Франції, Англії, постійно спостерігаються відкриті прояви антисемітизму (бандитські напади, вибухи, підпали, глум над могилами тощо). Антисемітизм проявляється і в деяких арабських країнах, хоча тут треба чітко відрізняти антисемітизм від боротьби проти сіонізму, зокрема, не ототожнювати справедливу боротьбу арабських народів проти агресивної політики правлячих кіл Ізраїлю з проявами антисемітизму.

У колишньому СРСР не існувало «єврейського питання», не було державної політики антисемітизму. Окремі прояви антисемітизму відбувалися на побутовому рівні, зазвичай у формі усних образливих випадів і принизливих прізвиськ і ярликів.

У Російській Федерації на офіційному рівні немає політики і практики А. Навпаки, політичне і соціально-економічне становище єврейського населення набагато краще, ніж у інших народів Росії. В органах влади і управління частка євреїв в десятки разів перевершує їхню частку в населенні країни. Практично припинилася еміграція євреїв з Росії, навпаки сюди переїжджають євреї з ближнього зарубіжжя. Разом з тим на мітингах і демонстраціях зустрічаються антисемітські плакати, виходять видання антисемітського змісту, є організації антисемітського спрямування. Але все це не знаходить підтримки у населення. У зв’язку з цим виникає питання: а ким створені ці видання та організації і ким вони фінансуються?

Див.: Націоналізм, Сіонізм, Фашизм.

Тавадов Р. Т. Етнологія. Сучасний словник-довідник. М., 2011, с. 25-26.