Нігілізм (Конт-Спонвиль, 2012)

НІГІЛІЗМ (NIHILISME). Нігіліст-це людина, яка не вірить ні в що (nihil), навіть те, що є насправді. Нігілізм є свого роду негативна релігія — Бог помер, несучи з собою все, що вважалося плодом його творіння, — буття і цінність, істину і благо, світ і людину. Не залишилося нічого, крім ніщо, у всякому разі, нічого путнього, нічого вартого любові, нічого, що хотілося б захищати, — все на світі коштує один одного, і ніщо нічого не варто.

Наскільки нам відомо, слово «нігілізм» придумав Якобі (175) для позначення нездатності розуму осягнути конкретне існування, яке відкривається лише інтуїції — чуттєвою і містичною. Відрізаний від віри розум не здатний здійснити перехід від поняття до буття (свідченням тому — спростування Кантом онтологічного доказу), отже, він може охопити думкою тільки сутності без екзистенції (суб’єкт і об’єкт при цьому розчиняються в чистому поданні). Саме в цьому сенсі Якобі оголосив всякий раціоналізм нігілізмом. У Франції широке поширення терміна «нігілізм» у його менш спеціальному значенні пов’язане з ім’ям Поля Бурже (176), який визначав його як «смертельну втому від життя, мляве визнання марності будь-яких зусиль». Але мислителем, вручившим нігілізму філософські «вірчі грамоти», став, зрозуміло, Ніцше, продовжив нитку міркувань і Якобі, і Бурже. Розум — жодною мірою не причина, щоб жити; він здатний оперувати лише мертвими абстракціями. Для Ніцше раціоналізм також є різновидом нігілізму. Але це не просто одне з філософських течій; це цілий всесвіт духа, яка чекає на всіх нас. «Те, що я повествую, — пише Ніцше, — це історія двох найближчих століть. Я описую те, що насувається, що тепер вже не може прийти в іншому вигляді: поява нігілізму» («Воля до влади», Передмова, 2). Ось воно й прийшло. Тепер питання, як з цього вибиратися.

«Що означає нігілізм? Те, що вищі цінності втрачають свою цінність, — відповідає Ніцше. — Ні цілі. Немає відповіді на питання: «Навіщо?»» (там же, книга 1, § 2). Наука, яка має намір замінити релігію, не пояснює сенсу життя; сповідується нею культ істини насправді є культ смерті. Звідси і вчення про «великої втоми»: «Навіщо все? Немає нічого, заради чого варто було б працювати!» Ніцше сподівався вирватися з цього кола завдяки естетизмом, тобто поклоняючись культу прекрасної обману, корисної для життя помилки, ілюзії творчості («мистецтво на службі ілюзії, ось наш культ», III, 5, 582). Але в результаті з’являється всього лише ще один примірник небуття, який панує сьогодні в наших музеях. «Все брехливе, все дозволено» — це теж слова Ніцше, і в них знаходить вираження сьогоднішній нігілізм. Виплутатися з нього можна єдиним способом — повернутися, як сказав би Гайдеггер, до істини буття і, як хотів сам Ніцше, до істини життя, але таке життя, яка не була б ні обманом, ні ілюзією; яка була б могутньою і крихкою одночасно, могутньої і здатної до опору (conatus), яка виражала б бажання людини і його істину. Для цього нам доведеться віддати перевагу Ніцше Спінозу, ілюзії — ясність думки, «перекидання всіх цінностей» — вірність, нарешті, сверхчеловеку — людяність. «Вид людини відтепер стомлює — що ж таке сьогодні нігілізм, — запитує Ніцше, — якщо не це? Ми втомилися від людини…» («До генеалогії моралі», розгляд I, 12). Е, ні, так не піде. Давайте говорити кожен за себе. Нігілізм є філософія людей, яким видається неймовірною працею насолоджуватися, бажати і любити. Це філософія втоми, або втома філософії. Нігіліст втратив здатність любити, як казав Фрейд про хворих депресією, і робить висновок, що на світі немає нічого гідного любові. Сумнівне твердження. Життя і світ треба любити не тому, що вони цього варті; вони гідні нашої любові саме тому, що ми їх любимо. Знецінення цінностей загрожує лише того, хто, щоб пізнати любов, потребує Бога. Для всіх інших цінності так і залишаються цінностями, мало того, вони цінуються все дорожче. Чому? Тому що немає Бога, який створив би їх і забезпечив своїми «гарантіями», бо їх «вартість» прямо пропорційна нашої до них любові, тому що оцінити їх здатні лише ми і вони мають сенс тільки для нас — тих, хто в них потребує. І для нас це — ще одна причина служіння нашим цінностям. Не слід думати, що релятивізм — одна з форм нігілізму. Навпаки, це засіб проти нігілізму. Відносність цінностей (їх залежність від наших бажань, інтересів, історії) — зайвий і вельми переконливий аргумент не відрікатися від відносин, завдяки яким цінності й існують. Ми не тому повинні підкорятися справедливості, що вона існує (це догматизм), і не тому повинні від неї відмахнутися, що її немає (це нігілізм), — саме тому, що справедливості немає (вона живе тільки в наших думках і серці, що і є релятивізм), ми повинні за неї боротися.

Що ж ми можемо протиставити догматизму? Ясний розум, релятивізм, терпимість.

А нігілізму? Любов і сміливість.

Примітки

175. Фрідріх Генріх Якобі (1743-1819) — німецький письменник і філософ-иррационалист. На противагу раціоналізму розвивав філософію почуття і віри.

176. Поль Шарль-Жозеф Бурже (1852-1935) — французький письменник, автор численних романів. Відкидав гуманність розуму, протиставляючи йому релігійну мораль.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 355-357.