Принцип несуперечності

НЕСУПЕРЕЧНОСТІ (ПРИНЦИП) (ПРОТИРІЧЧЯ, PRINCIPE DE NON). Принцип несуперечності твердить: два протилежні висловлювання не можуть бути одночасно істинними. Кон’юнкція «p і не-p» є протиріччя, отже, вона необхідно помилкова. Звідси випливає, що істинність одного висловлювання достатньо для доказу хибності суперечить йому другого висловлювання. Можна додати: і навпаки. Саме це і проголошує принцип виключеного третього (p або не-p;: із двох суперечливих висловлювань обидва не можуть бути помилковими). Принцип виключеного третього прийнято відокремлювати від принципу несуперечності, хоча логічно вони еквівалентні.

Очевидно, що принцип несуперечності неможливо довести, оскільки всякий доказ вже передбачає несуперечність. Але з тієї ж самої причини він незаперечний (щоб його спростувати, спочатку його слід припустити, але якщо спростування скасовує цей принцип, воно тим самим скасовує і сама себе). Істина (не доказ, але сильний аргумент «за») полягає в тому, що нормальне мислення неможливе без ємства, щонайменше, в імпліцитної формі даного принципу: це передбачає всякий інтелектуальний спір, як показав ще Арістотель («Метафізика», книга четверта (М), глави 3-4), і вести його можна, лише визнавши необхідність йому підкорятися.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 352-353.