Креативність (Кузнєцов, 2007)

КРЕАТИВНІСТЬ — основна характерна риса творчої особистості або процесу, що виражається у здатності породжувати, створювати і змінювати соціум, культуру або індивідуальний досвід. Термін вперше введений Дж. Гилфордом. Найбільше поширення термін отримав у психології та психоаналізі (асоціативна теорія, теорія переносу та ін). Фрейд розумів К. як процес сублімації, переорієнтації енергії лібідо на соціально прийнятні цілі, творення культури. У гештальтпеихологии (М. Вертгеймер) К. розуміється як здатність до цілеспрямованої трансформації проблемної ситуації в цілому. Психологія, що вивчає інтелектуальні процеси, К. розглядає як комплекс складних інтелектуальних операцій, спрямованих на виробництво або заповнення відсутніх ланок при вирішенні проблемної ситуації. Біхевіоризм трактує К. як біологічний адаптаційний механізм поведінки, що функціонує за допомогою проб і помилок. В екзистенціалізмові К. — одна з основних здібностей особистості, ірраціональне начало, за допомогою якого здійснюється свобода, оскільки людина постійно змушена створювати себе з ніщо. Таким чином, позитивною функцією свідомості є конституювання світу з усіма його речами і відносинами і надання йому сенсу в залежності від всього попереднього досвіду, від цільової та емоційно-вольової установок.

Література:

Сартр Ж.-П. Буття і ніщо. М., 2000;

Creativity and its культивації. N. Y., 1959.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 269.