Загальна теорія систем

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ СИСТЕМ — спеціально-наукова і логіко-методологічна концепція, запропонована австрійським біологом Л. Берталанфі (1901-1972). Основна мета Загальної теорії систем — розробка апарату понять, що дозволяє аналізувати об’єкти як системи. Загальна теорія систем виникла у Берталанфі в руслі захищається ним «організмічного» світогляду як відоме узагальнення розробленої ним в 30-х роки XX століття теорії відкритих систем, у рамках якої живі організми розглядалися як системи, що постійно обмінюються із середовищем речовиною та енергією. Для сучасної науки характерним є: 1) її предмет — організація; 2) для аналізу цього предмета необхідно знайти засоби вирішення проблем з багатьма змінними; 3) місце механіцизму займає розуміння світу як безлічі різнорідних і не сводимых одна до іншої сфер реальності, зв’язок між якими проявляється в изоморфизме діючих в них законів; 4) концепцію физикалистского редукціонізму, зводить всяке знання до фізичного, змінює ідея перспективизма — можливість побудови єдиної науки на базі ізоморфізму законів у різних областях.

Філософський словник / авт.-упоряд. С. Я. Подопригора А. С. Подопригора. — Изд. 2-е, стер. — Ростов н/Д : Фенікс, 2013, з 282.