Природна народжуваність

ПРИРОДНА НАРОДЖУВАНІСТЬ, народжуваність, не ограничиваемая протизаплідними засобами та штучними абортами. Термін «Природна народжуваність» введений у науковий обіг в 1961 році французьким демографом Л. Анрі в протилежність «контрольованої народжуваності». Природна народжуваність не тотожна плодючості, т. к. плодючість не повністю реалізується в природної народжуваності. Вона не рівнозначна також використовується іноді неточним поняттям «суто біологічної», або «стихійної», народжуваності. Народжуваність як процес завжди соціальна, і при відсутності практики контрацепції і штучних абортів дітонародження обмежується (контролюється, регулюється) впливом соціальних норм, регулюючих шлюбне і сімейний стан, догляд за дітьми і т. п.

Концепція природної народжуваності використовується для наближеного вимірювання ступеня внутрісімейного обмеження дітонародження, яка визначається як відносна різниця між рівнями фактичного і природного народжуваністю. У сучасного урбанізованого населення, широко практикує обмеження дітонародження, рівень природної народжуваності може бути визначений лише гіпотетично. Існують різні підходи до його визначення. Один з них — прирівнювання гіпотетичної природної народжуваності сучасного населення до фактичного рівня народжуваності якого-небудь населення, не практикуючого контрацепції і абортів, не схильного до масових хвороб, знижує плодючість, і в якому не поширені безшлюбність і пізні шлюби. В якості моделі природної народжуваності часто використовуються вікові коефіцієнти шлюбної народжуваності гуттеритов — невеликий релігійної секти осіб європейського походження, що існує в Північній Америці, члени якої за релігійними переконаннями не практикують обмеження дітонародження (А. Коул, 1967, 1969; В. Карлсон, 1966; Т. Эспеншейд, 1971, і ін). Використовуючи такий підхід, Коул побудував систему індексів, що дозволяють порівнювати зміни шлюбності і народжуваності, що відбуваються в будь-якому фактичному населення, з показниками гуттеритов і вимірювати тим самим динаміку внутрісімейного обмеження дітонародження. Інший підхід полягає в тому, що за модель природної народжуваності приймається середнє розподіл вікових коефіцієнтів шлюбної народжуваності по групі населення, що не використовують методів обмеження дітонародження (Л. Анрі, 1961, і ін). В якості моделі природної народжуваності використовуються також імітаційні математичні моделі народжуваності, що враховують параметри репродуктивного процесу: вікові ймовірності запліднення, стерильності, мертвонароджень, спонтанних абортів і т. п. (М. Шепс, 1964, 1965, 1966, 1968, 1969; Дж. Хоум, 1970; В. Холмберг, 1970, 1972; Р. Сантоу, 1978 і ін). Використовуючи комбінації імітаційну модель і середній розподіл вікових коефіцієнтів шлюбної народжуваності по групі населення з максимальною народжуваністю, в сучасній літературі (1971) запропоновано метод вимірювання гіпотетичного мінімуму природної народжуваності (ГМЕР) для будь-якого реального населення з контрольованою народжуваністю. На відміну від методу Коула, цей метод дає більш обережну оцінку ступеня внутрісімейного обмеження дітонародження.

В. А. Борисов.

Демографічний енциклопедичний словник. — М: Радянська енциклопедія. Головний редактор Д. І. Валентей. 1985.

Література

Борисов Ст. А., Перспективи народжуваності, М. 1976, с. 25-69; Коул Е. Дж., Зниження народжуваності в Європі з часів французької революції до другої світової війни, пер. з англ., в кн.: Брачность, народжуваність, сім’я за три століття, М. 1979; Текше К., Особливості народжуваності в Центральній і Південній Європі до першої світової війни, пер. з англ., там само; Henry L., Some data on natural fertility, «Євгеніки Quarterly», 1961, v. 8, № 2, p. 81-91; Espenshade T. J. A new method for estimating the level of natural fertility in populations practicing birth control, «Demography», 1971, v. 8, M. 4, p. 525 — 536.