Колективний договір

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР в трудовому праві) — угода, яка укладається між адміністрацією виробничого чи іншого об’єднання (підприємства), установи, з одного боку, і колективом робітників і службовців, які подаються відповідною профспілковою організацією, — з іншого. Колективний договір відображає сутність пануючих в даній країні суспільно-економічних відносин. При соціалізмі, де засоби виробництва є громадською власністю, обидві сторони, що укладають угоду, зацікавлені в максимальному поєднанні загальнонародних, колективних і особистих інтересів. Колективний договір є одним із засобів соціалістичного самоврядування народу. Він, зокрема, включає взаємні зобов’язання сторін щодо виконання виробничого плану, щодо поліпшення організації і охорони праці, дотримання правил внутрішнього розпорядку на підприємстві, матеріально-побутовому та культурному обслуговуванню робітників та службовців. Укладення Колективного договору і перевірка їх виконання проводяться щорічно обговорюються на підприємствах.

В капіталістичних країнах колективний договір регулює антагоністичні відносини між власниками засобів виробництва — капіталістами і найманими працівниками, яких вони визискують. Укладення Колективного договору у ряді питань обмежує господарську владу підприємців і свавілля монополістичних об’єднань над робітниками і службовцями. Реальне значення Колективного договору в буржуазному суспільстві визначається співвідношенням класових сил в країні, розмахом робочого руху, впливовістю та силою профспілок, їх здатністю захищати інтереси своїх членів. Комуністи використовують колективний договір для мобілізації робітничого класу на боротьбу за свої права, за поліпшення свого економічного становища.

Короткий політичний словник. М., 1988, с. 168-169.